пожалити


пожалити
ПОЖАЛ|ИТИ (5*), Ю, ИТЬ гл.
1.Пожалеть, пощадить; позаботиться:

тако же иосифъ къ братии рече. азъ ѥсмь братъ вашь иоси(ѳ) ѥгоже вы продасте измальтѧномъ. азъ ѥсмь братъ вашь ѥмлѧисѧ за ногы ваша. и вы не пожалисте мене. Пал 1406, 89г; Тое же ѡсени ˫Арославъ Всеволожичь. Черниговьскыи слышавъ. ажь Всеволодъ и Дв҃дъ. вшедша в землю и(х) и жьжета волость ихъ и Вѧтьскы˫а городы. поимали и пожьглѣ. ˫Арославъ собравъ. братью. свою. и сдѹмавъ с ними. пожали земли свое˫а. и затвори два Ст҃ославича. в Черьниговѣ. Ѡлга и Глѣба. ЛИ ок. 1425, 240 (1196).

2. Разгневаться, погневаться:

поклоно ѿ подвоискаго ко ѳилипу нь пожали г‹ос›подине про сигы ѣще сигово нету. ГрБ № 147, 20–30 XIII; ѹбиша прѹсi овъстрата. и сынъ ѥго лѹготѹ. и въвьргоша и въ грѣблю мьртвъ. кн҃зь же о томь пожали на новгородцѣ. ЛН XIII2, 81 (1215);

пожалити себевыразить неудовольствие:

послаша [Рюрик, Всеволод и Давыд] мѹжи сво˫а ко ˫Арославѹ и ко всимъ Ѡлговичемъ. рекше емѹ. целѹи к намъ кр(с)тъ… како вы не искати. ѿч҃ны наше˫а. Кыева… Ѡлговичи же сдѹмавше и пожалиша себе. рекше ко Всеволодѹ… при вашемъ животѣ не ищемь его. ажь по ва(с). комѹ Бъ҃ дасть. и бывши межи има распрѣ мнозѣ и рѣчи велицѣ. и не ѹладиша(с). ЛИ ок. 1425, 237 об. (1195).


Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.) / АН СССР. Институт русского языка. — М.: Русский язык. . 1988.

Смотреть что такое "пожалити" в других словарях:

  • пожалити — I пожал ити жалю/, жа/лиш, док., перех. 1) Док. до жалити. 2) Жалити якийсь час. II пож алити лю, лиш, док., перех., діал. Пожаліти …   Український тлумачний словник

  • пожалити — дієслово доконаного виду діал. пожалити дієслово доконаного виду …   Орфографічний словник української мови

  • чи — (2) I. Частица. Вопросит. частица в риторическом вопросе разве, неужели: А чи диво ся, братіе, стару помолодити? Коли соколъ въ мытехъ бываетъ, высоко птицъ възбиваетъ; не дастъ гнѣзда своего въ обиду. 27. 1140: Святополкъ про волость чи не уби… …   Словарь-справочник "Слово о полку Игореве"

  • пожалений — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до пожалити …   Український тлумачний словник

  • пожалитися — I пожал итися жалю/ся, жалишся, док. 1) Пожалити себе. 2) Жалитися якийсь час. II пож алитися люся, лишся, док., діал. 1) Пожаліти. 2) Пожалітися …   Український тлумачний словник

  • попекти — ечу/, ече/ш, док., перех. 1) Викликати опіки або відчуття болю від вогню, чого небудь гарячого, їдкого, пекучого. || у сполуч. зі сл. смага. Викликати сухість і шершавість губ (про внутрішній жар, спрагу). || у сполуч. зі сл. кропива. Те саме, що …   Український тлумачний словник

  • пожалитися — дієслово доконаного виду пожаліти; пожалітися діал. пожалитися дієслово доконаного виду пожалити себе; жалитися якийсь час …   Орфографічний словник української мови